
Ах да, кстати, меня зовут Леха, и я долго не был свежий, пока не попробовал метадон.
Днём напролёт момбасан крутился в голове, а вся шкура на душе. Виски стучало в висках, а закладки были все где-то в касании. Но я был решительным, надо было легко забрать их у химиков. Поэтому, не долго думая, я встал с дивана и отправился на поиски.
Улица светила яркими огнями, а до химической аптеки было всего пару кварталов. Ноги сами собой вели меня к этому проклятому месту, где люди мазались нечистотами. Вот она, аптека, место, где сбывался все мои мечты.
Войдя внутрь, я почувствовал запах химии и наркотиков. Продавцы за прилавком смотрели на меня, словно я был дурацким покупателем, но мне было все равно. Я заговорил на своем сленге:
«Алё, бро, надо товару! Качественного! Как наших хохловским барышням».
Продавчиха, видимо, поняла, кто я по речи, и достала из-под стойки закладки. Бошечки соцветий марихуаны, которые я так давно хотел. Она протянула мне их, сказав:
«Третья дверь в лево, в подъезде на третьем этаже».
Я понял, что она дала мне указания, где я могу все это добро использовать без проблем. Мой электросамокат был готов, и я отправился по указанному адресу.
Закончился долгий путь, и я нашел подъезд, куда меня направили. Лестница пахла затхлостью, а стены были покрашены в потрепанную желтую краску. Я поднялся на третий этаж и нашел указанную дверь.
Открыв дверь, я увидел небольшую комнатку, которая, казалось, была приспособлена для таких дел, как мазаться на своем электросамокате. В углу стояло развалившееся кресло, рядом с которым лежали пустые банки из-под энергетических напитков.
Я достал бошечку и начал ее разбирать. Мой электросамокат был уже готов к приключениям. Я свернул закладку в маленький кусочек бумаги и аккуратно положил его в небольшую папиросницу, которую всегда ношу при себе.
Следующие несколько часов я мазался на моем электросамокате по всему городу. Ветер в лицо, ураганный ветер, я чувствовал себя свободным, словно птица, которая взлетает в небо. А закладки в папироснице выплескивались на меня своими наркотическими эманациями.
Когда я вернулся назад, уже на рассвете, сон отпал с моих век, а в голове осталось только одно понимание: я провалился в кайф и хочу еще. Еще того химического всплеска, который пронизывал каждую клеточку моего тела.
Теперь каждый день я бегал по электросамокату и искал новые места, где мог бы закладки найти. У меня был целый список точек, где можно было получить свежую порцию наркотиков. Я знал, что рядом со станцией метро всегда можно купить что-нибудь интересное.
Моя жизнь стала крутиться вокруг электросамоката и закладок. Я забывал о проблемах и невзгодах, потому что кайф был сильнее всего. Хотя иногда из-за своих поступков мне приходилось иметь дело с ментами, но это не мешало мне искать новые кайфовые места.
Так прошло несколько месяцев, и я понял, что мазаться и кататься на электросамокате – это только половина дела. Я начал искать способы продавать закладки. Нужно было, в конце концов, заработать на свой кайф.
У меня было несколько клиентов – парни и девчонки из моего окружения, которые тоже хотели попробовать этот сладкий запретный плод. Я приходил в школу или на работу с небольшим запасом и предлагал товар всем желающим.
Это было нелегально, но в этом и была вся прелесть. Мне нравилось чувствовать себя умельцем, который раздает радость и кайф окружающим. Ведь я был молодым и глупым, и все эти кайфовые вещи были для меня новыми и интересными.
Но вся эта история не могла продолжаться вечно. В один прекрасный день я был задержан ментами, и мне пришлось расстаться со своей наркобизнесом.
Жизнь после всего этого стала пресной и серой. Я потерял своих друзей и попал в неприятности. Но я понял, что это была моя ошибка, и я должен идти дальше.
Сейчас я стараюсь учиться, работать и строить свою жизнь, не забывая о том, как я попал в этот круговорот.
Помните, друзья, мазаясь и катаясь на электросамокате, вы можете потерять гораздо больше, чем просто закладки или товар. Здоровье и свобода – важнее всего в этой жизни.
Я чую, чо вы, братишки и сестрички, не зовсім готові до моєї розповіді, але коли відчуваєш звабу сказати свою історію, то треба витиснути з себе всі сонячні бар'єри. Так от, сніг летить, і наша країна занурена в холодний туман. Це саме той період, коли сльози холодні, як піздатість наркомана, а вулиці наповнені людьми в шапках з лічильниками закладок. А я, хлопець з біс-року, завжди був на хвилі взривати.
Ось так наркоманське хіп-хоп в ритмі старих ширял диктує мені свої закони. Але тепер, розповім вам про свою останню пригоду, коли рішив змінити своє життя і занятися лічильниками в ресторані.
Було це на дні моєї наркоманської депресії, коли я лежав у центрі руїн свого життя. Сонце вже тривалий час не світило, а мої мрії були вмазані непроникною темрявою. Життя стало наскрізь ширялищем, а я - просто голодуха у цій наркотичній гидропонічній мережі.
І от, я кинув виклик долі! Заходжу я на свій улюблений сайт "Парадайз Шипс". Тут можна було знайти все, що душа забажає - закладки, ширяла, шприці, все для наркоманського сяйва. Але мені була потрібна лише одна рецептура - метадон, який міг змінити мене до неузнавання.
Прокручую сторінку сайту, вибираю свій продукт. Листуємо, листуємо, і ось вона - закладка! Моє серце вибухає радістю, як закурений ширял. Власний світло-синій кришечка з вишневим вимісцем. Це було саме те, що мені потрібно. Закладка, яка зробить мене володарем своїх емоцій.
Зрештою, зробивши свою закладку, я вирішив покинути моє приваблене марихуаною житло і зайнятися лічильниками в ресторані. Я хотів змінити своє життя, використовуючи свій наркотичний досвід як зброю проти скуки і рутини.
Так от, першого дня роботи в ресторані, моя душа була наповнена натхненням. Я був готовий хиппувати на кухні, як наркоманський шаман з власним лехоньким ширялом. Кожен рух моїх рук був синхронізований з ритмічними ударами моєї наркотичної живиці.
Я взявся за готування страв з блискучою енергією, мов акорди музики, яку тільки ти можеш послухати на власному дзвінку. І хоча я знаю, що мої руки були як ширялом мариновані, я все одно працював на повну катушку. Ресторан здригався від мого наркоманського темпу.
І ось, через кілька годин невпинного гіпнозу, я закінчив своє перше зміна. Результати були вражаючі, як наркоманське хайлайті. Кухня була заповнена ароматом кулінарного вибуху, а мої страви були справжніми наркотичними шедеврами.
Скажу вам, братишки і сестрички, це була найкраща ночівля мого наркоманського життя. Я почав хиппувати не лише наркотиками, але і на справжньому житті. Лічильниками в ресторані, я став справжнім наркоманським шеф-кухарем, вкрай витонченим і понад усе амбітним.
Тож, пам'ятайте, мої друзі, життя - це така собі гідропоніка, в якій ми займаємося своїми ресторанними фантазіями і закладками наркотикам. І хоча моя історія може здатися дивною і навіть нещасною, вона є викликом до власного хиппування і творчості.
Так що, давайте збережемо нашу наркотичну харизму та піднесемося над усім, як наркоман-шаман, піднімати світлу фігуру закладок у наркотичному ресторанному танці.
Так що, давайте збережемо нашу наркотичну харизму та піднесемося над усім, як наркоман-шаман, піднімати світлу фігуру закладок у наркотичному ресторанному танці.
Так що, давайте збережемо нашу наркотичну харизму та піднесемося над усім, як наркоман-шаман, піднімати світлу фігуру закладок у наркотичному ресторанному танці.
Так що, давайте збережемо нашу наркотичну харизму та піднесемося над усім, як наркоман-шаман, піднімати світлу фігуру закладок у наркотичному ресторанному танці.
Так що, давайте збережемо нашу наркотичну харизму та піднесемося над усім, як наркоман-шаман, піднімати світлу фігуру закладок у наркотичному ресторанному танці.
Закладки |
Ширяла |
Шприці |
Гидропоника |
Сайт |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
Так що, давайте збережемо нашу наркотичну харизму та піднесемося над усім, як наркоман-шаман, піднімати світлу фігуру закладок у наркотичному ресторанному танці.
Так от, саме так я купив метадон і занявся лічильниками в ресторані, хиппуючи на наркоманському ширялі. І хоча цяісторія здобулася з кількаємніх слів, вона має глибину, яку можна порівняти лише з глибиною наркотичного вибуху.